ДОЗВОЛЬ МЕН? ЗАЛИШИТИСЯ НА Н?Ч || 18+

Через біль у шиї я не могла нормально заснути, постійно крутилася та намагалася знайти зручну позу для сну, врешті-решт мені не вдалося цього зробити і я встала досить рано. Без сил та енергії я заварила собі кави, додала дві ложки цукру і поплентала на вулицю, щоб викурити цигарку. Мені майже вдалося кинути палити, але смерть батька сильно вразила мене, тож я знову взялася за цигарку, не впевнена, що на цей раз вдасться покинути цю залежність. Повітря було ще досить сире та чисте.

- Беатріс, - я клацала запальничкою, але вона ніяк не хотіла працювати.

- Що? - поглянула на того хто покликав мене, це був той дідусь, що знає мою маму. - Добрий ранок, - потрібно показати, хоча б трохи манер.

- Добрий ранок, - заходить на подвір'я. - Я приніс тобі пиріг, в знак вибачення за мою дружину.

- Вашу дружину? - поняття не маю, хто його дружина.

- Жінка, що привела до тебе Арона, - віддає мені тацю з пирогом.

- То рудоволоса жінка ваша дружина, - затягуюся цигаркою і повільно випискою дим. - Нічого страшного, вона просто хвилювалася через невідому жінку, що посеред ночі завалилася у будинок, який був пустим п'ятнадцять років.

- Ти точно донька Мірабель, - він спирається на палицю і посміхається. - Як вона?

Вочевидь, тут ніхто не знає про її передчасну смерть.

- Вона загинула, - викидаю недопалок і боковим зором помічаю Джерома. - Під час затримання злочинця отримала поранення, несумісне з життям.

Саме такі слова сказав капітан, маминої команди, моєму батьку коли сповіщав про смерть.

- Як прикро... Мірабель була чудовою жінкою, світлою та доброю.

І ця доброта звела її в могилу. Ту справу вів якраз таки інший офіцер, а мама по доброті погодилася взяти її собі і загинула.

- Вже п'ять років минуло, раптом вам цікаво.

- Дякую, що сказала, Бет.

- А вам дякую за пиріг, - спираючись на палицю дідусь повільно покидає моє подвір'я і лише коли він зникає з поля зору, я розумію, що не запитала його імені. При наступній зустрічі запитаю.

Не дивлячись на сусіднє подвір'я повертаюся до будинку. В моїх планах на сьогодні - знайти наряд на вечерю з Ароном. Не знаю куди ми підемо, але я хочу виглядати більш-менш пристойно. Без телефону буде досить важко орієнтуватися на місцевості, з моїм то топографічними кретинизмом. Єдине, на що залишається сподіватися, що я не заблукаю.