ДОЗВОЛЬ МЕН? ЗАЛИШИТИСЯ НА Н?Ч || 18+

Дорога назад до будинку в мене зайняла більше години, оскільки я постійно звертала не в той провулок, або йшла не тією дорогою. Так, з орієнтацією на місцевості в мене все погано. У Парижі я постійно користувалася Гугл-мапами.

Впавши без сил на диван я згадала, що в мене немає електрики, потрібно ще це вирішити. Ця халупа вже починає дратувати мене і всі місцеві люди, що з підозрою дивляться на мене, — також дратують.

Мій мобільний розривалася від дзвінків, це був Деніс.

— Да ти вже задовбав мене! — вийшовши на вулицю я роздратовано кинула телефон на асфальт, він розлетівся на декілька частин.

— Дякую, що це був не я, — повертаю голову на вже знайомий мені голос.

— Наступним можеш бути ти.

Нічого не відповівши він відходить і сідає на своє крісло під будинком. Зібравши залишки мобільного, я підходжу до подвір'я цього дивака.

— Слухай, ти не знаєш куди мені йти з приводу електрики?

— До мене, — підводиться з пошарпаного крісла, — Я місцевий електрик.

— Тоді допоможеш? — підходить до мене.

— Ти дещо забула.

— Допоможеш мені будь ласка? — схрещую руки на грудях.

— Це також, але я хотів більш детально почути про твою проблему.

— Проблема в тому, що електрика відсутня у всьому будинку, — більш-менш спокійно відповідаю.

— Зачекай, — чоловік знову зник за дверима свого будинку.

Його подвір'я, на відміну від мого, виглядає доглянутим, навіть є кущі роз.

Джером вийшов з інструментами.

— Ходімо, покажеш мені свій лічильник.

— Він на задньому дворі, — вказую рукою напрямок.

Він щось оглядав, світив ліхтариком, натискав якісь кнопки.

— Піди перевір, якщо немає досі, то тоді доведеться викликати Жульєна.

Обійшовши будинок я зайшла всередині і натиснула на вимикач, нічого не відбулося.

— Викликай Жульєна, — повертаюся назад.

— А ти точно все перевірила? — підіймаю брова на знак німого запитання. — Можливо в тебе перегорілі лампочки?