ДОЗВОЛЬ МЕН? ЗАЛИШИТИСЯ НА Н?Ч || 18+

♡♡♡

— То виходить, Джером кинув нас обох? — ми сидимо у машині Майка.

— Я була впевнена, що він кинув мене заради тебе.

— А я думав, що заради тебе. — то, яка ж справжня причина?

Невже і справді він лише грав зі мною? Якщо так, то я точно ідіотка.

— А ти часом не знаєш, де він?

— А ти не знаєш? — хитаю головою. — Він у в'язниці… сам здався, я думав, що це заради тебе, але ти навіть не знала про це.

— Як у в'язниці? Це жарт?

— Ніяких жартів, Бет… ти не через нього хотіла стрибнути?

— Я просто хотіла померти… не було причини.

— Брешеш.

— Зараз ти виглядаєш не таким психом, як у той день. — намагаюся змінити тему.

— П'ю таблетки, — без тіні сорому відповідає. — Тобі варто також піти до лікаря..  проте, не мені тобі моралі читати.

Різке бажання втекти з цього автомобіля з'являється нізвідки.

— Дякую, — відкриваю двері авто і виходжу. — Якщо зустрінемося ще раз, зробиш вигляд, що ми не знайомі?

— Ми не зустрінемося, я переїжджаю до США.

— Тоді бувай і щасти.

— Бувай, Беті. — він заводить мотор і зникає з мого поля зору.

Доведеться викликати тверезого водія, я не хочу ще раз сідати за кермо у такому стані. Дуже здивована, що я ще жива, після того, як їхала зі швидкістю сто вісімдесят.

Будинок батька був повністю зруйнований, нові власники хотіли побудувати на території щось інакше, але закинули будівництво, сенсу викуповувати його назад не було. Саме тому, я почала знімати квартиру, а згодом домовилася про її купівлю, тож тепер я можу повертатися до власної квартири і я завжди буду знати, що в мене є дім. Будинок в Аннесі, ще деякий час буду пустувати, можливо потім, почну здавати його в оренду. Жити там, я не зможу. Знімаю одяг і в одній спідній білизні лягаю у ліжко, намагаюся заснути, але слова Майка крутяться у моїх думках. Джером кинув нас обох, але чому? Він хвилювався за дідуся, але все одно вирішив відсидіти термін за вбивство. Що взагалі сталося? Заплющую очі і намагаюся згадати день коли він сказав, що не кохає мене.