ДОЗВОЛЬ МЕН? ЗАЛИШИТИСЯ НА Н?Ч || 18+

РОЗДІЛ 2

⁠♡♡♡

Минуло три роки

Відстукуючий підборами по кафельній підлозі, я зайшла до кабінету.

— Добрий ранок, Лізі. — вітаюся з дівчиною, що завжди приходить раніше за мене.

— Добрий ранок, міс Шавальє, — посміхається. — Яка гарна кофтинка!

— Дякую, — посміхаюся і я. — Для мене немає пошти?

— Ні, поштар, ще не приходив.

— Якщо, щось буде, — відкриваю двері до свого кабінету, — То занесеш будь ласка мені.

— Звичайно.

Заходжу і зачиняю двері до кабінету, знімаю туфлі та взуваю свої капці з ведмедиками. Волосся зав'язую у високий хвіст і відразу сідаю за роботу, немає часу відпочивати, останнім часом справи у компанії йдуть не так добре, як хотілося.

Два роки тому, за допомогою Деніса, я змогла створити власний бізнес по виготовленню меблів. Я ніколи не думала, що мені буде цікаво створювати дизайн шаф та стільців, але мені, це цікаво, а ще, це приносить достатньо грошей. Усім людям потрібна мебель. Після повернення до Парижу, я була геть сама, без грошей та зв'язків, але Деніс не кинув мене і допоміг, я дуже вдячна йому за це. До речі, про Деніса, потрібно купити подарунок, сьогодні вечірка в честь його дня народження. В двері постукали, а потім зайшли.

— Міс Шавальє, до вас прийшли. — по одному виразу обличчя Лізі, я розумію хто там.

— Знову вона? — дівчина киває. — Господи, що на цей раз? Запусти.

— Проходьте.

За мить у дверях з'являється Сільвія з Клінтоном.

— Бет, як ти може так? Ми взагалі-то твоя родина!

— Я твій брат!

Схрещую руки на грудях, але мовчу.

— Чому ти не оплатила наш номер в готелі? — хмикаю. — Нас сьогодні виштовхали при всіх!

— Ви моя родина? — саркастично. — В мене немає родини, я вам тисячу разів, це сказала за останній рік! Те, що ти, Сільвія, не вмієш інвестувати гроші, це лише твоя проблема!

— Бет..

— Послухай! — встаю зі стільця. — Три роки тому, я поїхала з будинку ні з чим, а ти залишилася з вкраденими грошима мого батька… то чому я маю допомогти тобі зараз, коли ти не допомогла мені тоді?