ДОЗВОЛЬ МЕН? ЗАЛИШИТИСЯ НА Н?Ч || 18+

Глава 7. Амал?

Піднімаюся з дивана і йду в сторону виходу. Як дійти до магазину я приблизно пам'ятаю, сподіваюся не заблукаю.

Погода стояла дуже спекотна, повітря було гаряче та сухе, я ледве дихала. Вийти з будинку без пляшки води, було великою помилкою. Пощастило, що я дійсно пам'ятаю дорогу і за двадцять хвилин я була в магазині і обирала, що мені випити. В результаті я обрала: три пляшки темного пива, пляшку вина та пляшку віскі. Ненавиджу міцні напої, після них болить голова на ранок, але сьогодні я хочу напитися до нестями. Біля каси я взяла пляшку газованої води, щоб пити по дорозі додому.

Коли я повернулася Джерома досі не було, або він просто сидить у будинку. В таку спеку не дуже хочеться сидіти на вулиці. В моєму будинку температура не менше, ніж на вулиці, оскільки кондиціонера або вентилятора у мене немає і це досить велика проблема. Варто було подивитися якийсь вентилятор у центрі, але після зустрічі з Ароном я забула про все. Можливо він каже правду стосовно вчорашнього вечора, але я цього не дізнаюся точно, можу відштовхуватися лише від своєї інтуїції.

Діставши пиріг я порізала його на шматки і сіла перед телевізором. Здивована, що він досі працює. Робити тут нічого, тож телевізор, це спасіння.

Я сиділа, пила пиво і дивилася якийсь нудний фільм. У Парижі я б зараз була на роботі і навіть не думала про алкоголь. Чому моє життя стало таким?

Допивши третю пляшку пива я лягла на диван і заплющила очі, від алкоголю та нудного фільму мене почало хилити на сон.

— Да чорт, як можна не зрозуміти, що вбивця, це двірник? — коментую фільм перш, ніж поринаю у сон.

Палюче сонце світить прямо в очі, я примружую їх. Холодний вітерець розвиває моє волосся і я прискорюю швидкість. Велосипед вправно оминає всі ями, доки я не заплющую очі від різкої болі в нозі і велосипед натрапляє на маленьку яму.

— Бет, ти здуріла? — тоненький голос Амалі звучить ще жалібніше, ніж зазвичай.

— Вибач, ти ціла? — встаю з землі і допомагаю підвестися сестрі.

— Начебто так.

Оглядаю її крихітні руки та ноги, крові ніде немає, це вже добре.

— Не кажи мамі з татом, що сьогодні сталося, добре?

— В тебе знову заболіла нога? — Амалі досить розумна дитина, як для чотирьох років. — Хіба не краще сказати батькам про це?