ДОЗВОЛЬ МЕН? ЗАЛИШИТИСЯ НА Н?Ч || 18+

Глава 7. Амал?

— Амі, це процес реабілітації, нічого страшного тут немає, — підіймаю велосипед. — Я правда в порядку, не варто турбувати батьків.

— Бет, я хвилююся за тебе, — вона дивиться поглядом що я більш за все ненавиджу. Вона жаліє мене.

— Годі, я ж сказала, що в порядку!

На велосипед ми так і не сіли, додому йшли пішки.

Сильний стукіт у двері перервав мій сон. Чому всі приходять не вчасно? Повільною ходою підходжу до дверей і відчиняю їх.

— Не хочеш випити? — на порозі стоїть Джером і виглядає він не надто добре.

— Якраз це й робила, — запускаю його у будинок. — Але спека, пиво й нудний фільм трохи вибили мене з реальності.

— Воно й помітно, — він дивиться на моє обличчя, — В тебе слина навколо рота.

Поспіхом витираю все.

— Зроби вигляд, що ти нічого не бачив, — вмикаю світло і заходжу до ванної кімнати.

— Я можу сісти на диван?

— Так.

Впевнена, що він вже сів, спитав лише з ввічливості. У відображенні я помітила засохлі слюні навколо рота та геть заплутане волосся. Дякую, що прийшов Джером, а не мій колишній. Хоча навряд чи Деніс знає про це місце. Я досі не прочитала його повідомлення.

Коли я вийшла з ванної кімнати, Джером вже їв якісь снеки.

— Ти знову побився? — сідаю поруч з ним.

— Як здогадалася?

— В тебе знову збиті кісточки на руках, та кров на шиї, — чоловік поглянув на свої руки. — Ти погано змив докази.

— Не цікаво з ким я побився і чому?

— Цікаво, але чи потрібно мені це знати?

— Дякую, — не знаю, за що він мені подякував, але вочевидь, за щось важливе для нього.

— Що ти приніс? — змінюю тему.

— Джин та картоплі чіпси.

— В мене є вино та віскі, — вказую на пляшки, що стоять під столом.

— Вино ти обрала жахливе.

— Я не майстер в цьому! Взяла перше ліпше, — чому він постійно вказує на мої недоліки?

— Мені здається, що ти не розбираєшся в більшості елементарних речей.

— Я чудово розбираюся в машинах та політиці, також у маркетингу.