ДОЗВОЛЬ МЕН? ЗАЛИШИТИСЯ НА Н?Ч || 18+

Глава 7. Амал?

— Я помітив по твоєму погляду, що ти знаєшся на машинах.

— Сьогодні?

— Ні, — робить ковток джину прямісінько з пляшки. — В той день коли я був у крові, ти з захватом дивилася на машину, важко було не помітити.

— Власник напевно дуже багата людина, — встаю з дивана і прямую в бік кухні. — Тобі білу чи рожеву? — підіймаю дві склянки догори.

— Білу.

— Рожеву?

— Ні, білу.

— Тримай рожеву, — віддаю йому склянку.

— Навіщо тоді питала?

— Просто з ввічливості, — дістаю пляшку віскі. — Відкрий будь ласка.

Джером з легкістю відчиняє її і наливає мені випивку.

— А ти?

— Я буду джин. — у свою склянку наливає джин. — Гарний колір.

— Я ж недаремно тобі саме цю склянку дала.

— А хіба не тому що, вона тобі не подобається? — примружує очі.

— Амалі любила цей колір, — затуляю рот рукою, розумію, що бовкнула зайвого.

— Хто така Амалі? — Джером дивитися на мене і відчуття, що він заглядає мені в душу. — Якщо не хочеш розповідати, то не потрібно.

— Ні, думаю мені варто хоча б комусь розповісти, — роблю великий ковток віскі і відчуваю сильне печіння, що згодом минає. — Я жодного разу не розмовляла про Амалі з кимось, крім психолога… Амалі моя молодша сестра, її було чотири коли вона загинула, — роблю ще ковток віскі. — Вона втопилася у озері Аннесі.

— Скільки було тобі, коли це сталося?

— Шість років, я на два роки старша.

— Що саме сталося?

— Це було так давно, але я пам'ятаю все, ніби це сталося вчора.. ми всією сім'єю пішли на пляж, ніхто не хотів, але Амалі дуже просила, щоб ми пішли, тож мама піддалася на її вмовляння… все було добре, або я так думала.

Мама дістала ковдру і постелила її на пісок, дістала рушники і поклала їх збоку.

— Ваші рушники тут, — вказує рукою. — Не сидіть у воді надто довго, бо потім захворієте!

Я вже зняла речі і була в одному купальнику, тато набував мій м'яч для гри у воді, а Амалі сиділа і копала щось у піску.