ДОЗВОЛЬ МЕН? ЗАЛИШИТИСЯ НА Н?Ч || 18+

Глава 9. Ми тепер друз??

— А ти ні? — знімаю пластикову кришку з паперового стаканчика і роблю ковток рідини. — Попросив додати ванільний сироп.

— А ти добре пам'ятаєш мої вподобання.

— Важко не запам'ятати коли ти постійно замовляєш одне і те саме. — закочую очі.

До кабінету заходить комісар Валері.

— Беатріс Шавальє, ви вільні.

— Хто підтвердив моє алібі?

— Ми запросили відео з магазину “Техніко”.

— Зрозуміло, — забираю свій стаканчик і йду за Денісом до виходу. — Я сподіваюся, ця божевільна не буде чекати на мене.

— Сільвію Арно затримано за напад на поліцейського.

— Дякую, комісаре.

— Сподіваюся, більше не зустрінемося.

— І я на це сподіваюся, — ми виходимо з кабінету.

Деніс наполягав на тому, щоб відвезти мене на вокзал, мені довелося погодитися. Зараз же ми сидимо у найближчому до вокзалу ресторані і обідаємо, оскільки до мого потягу, ще більше години.

— Слухай, — починаю розмову, — У мене до тебе питання.

— Слухаю.

— Я.. я не винна у тому, що ти зрадив мені? — піднімаю погляд на нього. — Можливо, це я щось не так зробила?

— Ні Бет, ти чудова дівчина, це просто я повний козел! — відкладає виделку. — Я ніколи не цінував того, що ти робила для мене, вважав себе крутим, тому робив всіляку фігню… навіть не думай шукати причину моєї зради у собі. Винен тільки я, Бет.

— Ден, дякую тобі… я справді хвилювалася, що я могла образити тебе, або ще щось..

— Ні, нічого такого, Беті!

Беті. Мене так називав тато. Я навіть не заїхала на цвинтар до нього. Я жахлива донька. Вибач мені, тату.

— То..ми залишимося друзями?

— Звісно, якщо ти не проти товаришувати, — знову бере виделку до рук. — Я обома руками за.

— Тоді мені варто змінити твоє ім'я у контактах.

— А як я підписаний?

— Не впевнена, що тобі варто це знати, — дістаю телефон.

— Кажи, Беті. — повертаю телефон екраном до нього. — Собаче лайно? — киваю головою і мило посміхаюся. — Тобі точно варто змінити це.

Видаляю ім'я і зберігаю його номер під новим, після чого знову показую йому.

— Адвокат Деніс?

— Не подобається? Я можу назад повернути.

— Ні, — зупиняє мене. — Адвокат Деніс звучить ліпше, ніж Собаче лайно.

Після вечері Деніс провів мене на колію, до якої прибуде мій потяг. Зараз він поводить себе так, як на початку наших стосунків і це нагадало мені, ті чудові, безтурботні дні. Ми були такі закохані в той час.

— Не думаєш, що це схоже на період, коли ми тільки познайомилися?

— Також про це подумав. Тоді ми навіть не могли подумати, що будемо друзями, а не закоханими.

— Думаю, у цьому житті нам краще бути друзями.

— Згоден.. я сподіваюся, що ти знайдеш своє справжнє кохання, Беті.

— І ти також, — забираю в нього свій портфель. — Мій потяг прибуває.

— Справді? — озирається.

— Веди машину обережно.

— Бет, — зупиняє мене. — Ти ж знаєш, що завжди можеш попросити про допомогу? Фінансову, чи будь-яку іншу..

— Тепер буду знати, — обіймаю його на прощання. — Дякую за допомогу сьогодні.

— Дякую, що пробачила мені.

Навіть не прощаючись я заходжу у потяг, ми ще зустрінемося з ним, то навіщо казати слова прощання?