ДОЗВОЛЬ МЕН? ЗАЛИШИТИСЯ НА Н?Ч || 18+

Глава 11. В?дверт? розмови

— Куди ми? 

— Доведеться перечекати ураган під мостом, інших варіантів немає. 

— Мені холодно і я хочу додому, а ще моя нога болить, — дивлюся на ногу дівчини,  вона виглядає червоною та набряклою. 

— Обережно, — допомагаю її спуститися з маленького пагорба і ми нарешті опиняємося під навісом. — Тут трохи брудно… там є дошка, зачекай я принесу. 

Ураган припиниться ближче до третьої, зараз же дванадцята година дня, нам потрібно протриматися лише три години. Лише три години. Це дуже багато, тіло Бет і так холодне, вона може захворіти. 

— Сідай,  — кладу дошку на землю, дівчина сідає, її губи вже фіолетового кольору. 

— Як довго нам тут сидіти? 

— Десь три години.

— Скільки? — її блакитні очі стають круглими від здивування.

— Можливо нам пощастить і все закінчиться раніше, — намагаюся заспокоїти Бет. 

— Будемо сподіватися.. ти чого стоїш? Сідай. 

Я ледве стримую себе, щоб не обійняти її, вона вся мокра, я міг би хоч трохи зігрити Бет у своїх обіймах.

— До речі, — підгинає ноги під себе і спирає на них голову, — В тебе все нормально? 

— Чому питаєш?

— Ти так несподівано поїхав кудись, от я і подумала..

— Не хвилюйся, все в порядку.. я їздив до сестри на весілля.

— До Лінди? — киваю. — Вибач, за ту сцену у твого будинку, не знаю чому взагалі заговорила про це. 

— Все гаразд… чому ти їздила до Парижу? Те, що ти хотіла побачити свого хлопця я вже зрозумів, але ти так швидко поїхала лише через нього? — мовчки дивиться на мене, напевно не хоче відповідати. 

— Моя мачуха написала на мене заяву до поліції, стверджувала, що я напала на її сина… але пощастило, що у “Техніко” був запис за той день і моє алібі швидко підтвердилося. 

— Чому вона так вчинила?

— Тому що, ненавидить мені і ненавиділа мого батька… можливо вона його і вбила заради грошей. 

— От змія! 

— Вона гірше, ніж змія. 

Далі ми сиділи мовчки, кожен думав про щось своє. Вчора мені телефонував Майк і сказав, що на наступному тижні буде ще один бій, але на цей раз я маю програти, маю дати противнику побити себе. Я не хочу цього, але вже краще нехай поб'ють мене, ніж я ще раз нерозрахую свої сили.