ДОЗВОЛЬ МЕН? ЗАЛИШИТИСЯ НА Н?Ч || 18+

Глава 25. М?ст Альма

Паркую авто біля мосту й виходжу. Паніка охоплює мене. Усвідомлення того, що Беатріс дійсно стояла тут й хотіла стрибнути у воду - лякають мене. Про що вона думала, коли стояла на краю? Чи було її страшно? Вона справді готова була стрибнути?

- Ти що робиш? - дідусь хапає мене за футболку й відтягує від краю. - Стрибати хочеш?

- Що? - озираюсь. - Ні... ні.. я шукаю дівчину.

- Дівчину? Вона хотіла померти?

- Так, вона.. - мені важко говорити про це.

- Юначе, щоб там не сталося, але тут її не було.

- Ви впевнені?

- Так, я караулю цей міс з вчорашнього вечора, тут нікого, хто хотів стрибнути, не було... шукай а іншому місці.

- Дякую, що сказали... дуже дякую!

Отже, Беатріс тут не було, а значить, вона може бути десь у барі або на роботі. Чому я не взяв номер Деніса?

Покружлявши довкола мосту та ближніх районах, я поїхав до будинку, можливо Деніс вже знайшов Беті. Дуже на це сподіваюся.

Припаркувавши авто я вийшов і згадав, що охоронець щось хотів мені сказати, тому пішов до його кімнати, постукав й почекав доки мені відчинять.

- Хлопець з двісті дванадцятої, - пропускає мене.

- Так, це я.

- Ваша сусідка з двісті одинадцятої..

- Ви бачили Беатріс? Вона зникала вночі.

- Чи бачив я її? - підходить до дверей й відчиняє їх. - Вона з другої ночі спить на моєму ліжку!

- Що? - заходжу до кімнати й помічаю дівчину, що мирно спить на ліжку й катається в ковдру. - Вона весь час спить?

- Так! Я вже почав хвилюватися, але вона дихай, тож не будив.

- Як вона тут опинилася?

- Вночі хотіла сісти за кермо нетверезою, тож я зупинив її, а вона пішла за мною й лягла спати тут, хоча я казав йти додому!

- Ви не уявляєте, як я вдячний вам!

В цей момент я був готовий розцілувати цього охоронця, він її янгол-охоронець.

- Да чого так, це моя робота.

Забравши дівчину з комори охоронця я відніс її до своєї квартири й вклав спати у ліжку. Ніколи не бачив, щоб хтось так міцно спав.

- Ходи сюди, - цілую Бет в чоло й виходжу з кімнати до Лінди, після чого відразу отримую ляпаса.

- Боляче!

- Я хіба вчила тебе так поводитися з дівчатами? Я завжди тобі казала захищати їх, а ти що наробив? Навіть вислухати не зміг!

- Я дуже жалкую про це, не потрібно мене бити! Я буду вибачатися перед Беатріс до тих пір, поки вона не пробачить мені.

- Я так хвилювалася, що з нею щось станеться, - сідаю на диван.

- Я також, я дуже сильно хвилювався.

- Вам залишилося лише поговорити спокійно, ви досі кохаєте один одного, одна єдина розмова може врятувати вас.

У квартиру роздається дзвінок і я йду відчиняти.

- Беатріс немає, ні на роботі, ні в барах! - Деніс залітає до моєї квартири.

- Я знайшов Бет.

- Чорт.. що? Знайшов? - підходить до мене. - Де вона?

- Спить у кімнаті, - хапає мене за комір. - Я нічого її не робив! - відпускає.

- Беатріс з ночі була у охоронця в кімнаті, - починає пояснювати Лінда. - Вона багато випила і той не дав її сісти за кермо, вона й заснула в його кімнаті.

- Вона в порядку?

- Так, можеш подивитися, але тихо!

Деніс причинив двері й поглянув на сплячу Беатріс, потім зачинив.

- Оскільки вона в порядку, я можу їхати до дружини, - стукає мене по спині. - Залишаю Бет на тебе.

- Залиш свій номер, раптом потрібно буде зв'язатися.

Швидкими рухами вводить свій номер.

- До зустрічі.

Прощається і йде геть. Ми залишаємося втрьох.

- Сестричко, їжа в холодильнику, номер доставки у телефоні, гроші на тумбі, тож я зі спокійною душею йду у кімнату до Бет.

- Я сплю на дивані? - киваю. - Дуже мило з твого боку, мій любий братику.

- На добраніч, - махаю і заходжу в кімнату.

Змінюю одяг на домашній, дістаю ще одну ковдру й лягаю на ліжко поруч з Беатріс. Я ледь не втратив її, але тепер вона поруч і я більше не відпущу її, хай як вона буде кричати й злитися на мене.

Обережно перекладаю Бет в свої обійми й вкриваю другою ковдрою.

- На добраніч, - цілую в щоку й заплющую очі.

Сьогодні я зрозумів, що мені варто навчитися слухати інших людей, а не тільки себе. Якби я вислухав Беатріс, то ми могли б вже давно помиритися, а якби послухав охоронця відразу, то не потрібно було б їхати на міст.

Вміння слухати інших - корисна навичка.