Ось воно,кохання

-Коли мене кинув Макс,я зустріла одного хлопця...-не впевнено говорила Міа.
-Якого?
-Пітера..-я здивовано подивилася на неї.-Лілі,я знаю,що він хотів з тобою зробити,але він підійшов до мене коли я сиділа в парку і плакала.
-Він ж нічого тобі не зробив?
-Ні, ми подружились. І я йому сказала,що я твоя подруга. Він казав,що хотів би вибачитись перед тобою.
-Ти ще досі з ним спілкуєшся?
-Так,інколи він пише.
Ми ще довго розмовляли,поки не стемніло і до мене не подзвонив Дейв. Я зібралась і вийшла з будинку,на мене чекав тато з Дейвом в машині. Ми з подругою попрощались і я пішла в машину.
-Як пройшов робочий день?
-Добре,мені сподобалось,як Дейв серйозно відноситься до роботи.-говорив тато.
-А мама вже вдома?
-Вона поїхала скоріше.
Ми приїхали додому,смачно поїли і я пішла в свою кімнату. Я сиділа і думала про ту компанію,що говорила мені Міа. Я взяла свій ноутбук і почала шукати. Як виявилося,ця компанія називається Passions і її директор сам малює ескізи,тільки от про директора більше ніякої інформації немає. Я швидко взяла номер,подзвонила і записалася на співбесіду.

Ранок

Я проснулась, швидко прийняла душ,втягнула просте літнє плаття і спустилася в низ,де вже всі снідали.
-Доброго ранку.-чуть не прокричала я.
-Що таке?-запитав Дейв.
-У мене сьогодні співбесіда,так що побажайте мені удачі.
-Удачі,але якщо з першого разу не пройдеш, не опускай руки.
-Я впевнена,що пройду.
Ми всі поснідали,Дейв підвіз мене і я взявши всю волю в кулак піднялася на 12 поверх. Коли двері ліфта відкрилися я пішла по білому коридору,доки не побачила  назву фірми,яка була написана великими,оранжевими буквами. Я підійшла до секретарки.
-Доброго дня,я прийшла на співбесіду.
-Вам по коридору і на ліво.
-Дякую.
-Бажаю удачі,не так легко пройти цю співбесіду.
Я зайшла і побачила чоловіка років 40-50,в нього був серйозний вираз обличчя,але я не хвилювалася і лише впевнено відповідала на запитання.
-Добре,тепер заповніть цей бланк.-він дав мені листочок і ручку.-Пізніше ми з вами зв'яжемося.
-Коли саме?-зосереджено запитала я.
-Коли наш директор вирішить можете ви тут працювати чи ні.
-Але ж його навіть тут немає!
-Це вже хай вас не хвилює. Допобаченя.
Я вийшла з кабінету і підійшла до секретарки.
-Можна запитати?
-Так.-відповіла вона.
-Як директор вирішить брати мене на роботу чи ні,його ж не було на співбесіді!?-ледь не кричала я.
-В будь-якому випадку вам позвонять.
Я з поганим настроєм зайшла в ліфт і пізніше вийшла з компанії.

Пройшло 3 дня
Ранок

Я вже снідала і до мене подзвонив телефон,це був невідомий номер,я підняла трубку.
-Алло.-сказала я.
-Доброго ранку,сьогодні чекаємо вас на роботу в Passions.-сказала жінка приємним голосом.
-Добре.-не зрозуміло відповіла я і кинула слухавку. Коли до мене вже дійшло,що мене прийняли на роботу я почала кричати і стрибати від радощів. Я пішла швидко зібралася. Вдягнула просте плаття і взула туфлі на каблуку.
Заходячи в компанію я зайшла до охорони,щоб вони дали мені прохідну карточку працівника фірми. Тоді ледь не пропустила ліфт,але я встигла і зайшла,де вже стояв якийсь хлопець. Я не звернула уваги і спокійно чекала поки ліфт підніметься на 12 поверх.
-Вам також на 12?-запитав хлопець.
-Так.-не відводяче погляду від телефну відповіла я.
-Лілі?-я підняла голову і побачила Пітера.
-Це ти? Що ти тут робиш?
-Працюю,і цей..Я б хотів вибачитися за минуле...
-Мені розказувала Міа.
-Значить ти фотограф?
-Звідки ти знаєш?
-Ну тут багато хто приходив на співбесіду,бо колишній фотограф звільнився.-ліфт відкрився.-Знаєш куди йти?
-Ні.
-Ходи зі мною.-він показав мені фірму і тоді мій кабінет. Пізніше до мене зайшла секретарка і сказала,що я маю сьогодні зробити.