Ось воно,кохання

Я стояла на вулиці і дихала свіжим повітрям. Але таке щастя було не довгим. Марк прийшов за мною.
-Лілі,повернися в компанію.-сказав наче приказував.
-Чого ти причепився?
-Знаєш,якщо я чогось захочу,я його получу.-він нахилився до мене і прошепотів на вухо.-Зараз я хочу отримати тебе. І я тебе отримаю.
-Маньяк.-крикнула я і відштовхнула його від себе.
-Маарк.-крикнула дівчина за його спиною. Коли ми подивилися на неї Марк був не здивований,але й злий.
Дівчина була красива,але побачивши її було видно що вона трішки дурненька. Волосся в неї було коротке і біле. Очі зелені. Вона була трішки вища за мене і дуже худа.
-Сара,може вже хватить мене переслідувати?-ледь не кричав на дівчину Марк. А я коли зрозуміла хто ця дівчина зразу пішла назад в компанію.
Я зайшла і всі поглядом наче вбивали мене. В один момент до мене підійшла Аліса,вона з самого початку не злюбила мене.
-Так в тебе був роман з нашим босом.-сказала вона до мене,а всі співробітники зібралися навкруг нас.
-По перше:це було в 10 класі. І ніякий це не роман. По друге: я не повинна перед тобою відчитуватися. По третє: якщо я сказала коробку викинути,це означає що її треба викинути і не читати чужих листів.-я злим поглядом подивилася на Дарію.
-Лілі,вона сама вихопила від мене цю кляту коробку.-виправдалася Дарія. Я ж проігноровула це і хотіла пройти повз натовп,але Аліса схопила мене за руку.
-Лілі,чому ти приперлася в цю компанію? Ти ж знала,що твоїм начальником буде твій колишній.
-Я не знала,що він буде моїм начальником.-грубим голосом відповіла я,і забрала руку.
-Тоді хвати вже бігати за ним.-ця дівчина так і просить щоб її на місце поставили.
-Навіщо мені бігати за хлопцем,якщо в мене є наречений? Тим паче не в моєму смаку бігати за хлопцями.-я вирішила дальше не слухати цю нахабу і пішла в свій кабінет. Співробітники посміялися з цьої дурненької і розійшлися. Через декілька секунд я почула як Марк викрикнув їм'я Аліси і сказав зайти до неї. Він був не в гуморі і напевне почув цю розмову. Я ж переглядала деякі документи. Коли робочий час майже закінчився я позвонила до Дейва і запитала чи зможе він приїхати. На що Дейв відповів що він піднімається ліфтом в мою компанію. Я не розуміла для чого він сюди піднімається,якщо просто міг подзвонити.

POV Дейв
Я навмисне зайшов в саму компанію щоб той ідіот відстав від Лілі. Коли ліфт відкрився я підійшов до секретаршої і запитав де знаходить кабінет Лілі.
-Давайте я вас проведу.-мило відповіла дівчина.
-А я вас вже бачила з Лілі.-говорила секретарка,коли ми йшли коридором.-Ви і є напевне нареченим Лілі.
-Так.-коротко відповів я.
-Ось тут її кабінет.-показала рукою дівчина і пішла.

-Привіт сонце.-сказав я коли зайшов в кабінет і поцілував її в щічку.
-Привіт.-вона ледь усміхнулася.
-Щось трапилося?
-І не кажи. Марк наче божевільний. І ще якась його фанатка звинувачує мене в тому,що я його переслідую.-розказала вона мені.
-Я йду поговорю з ним.-рішуче сказав я.
-Ні. Не треба.-заперечила дівчина,але я її навіть не слухав.
-Чекай мене тут.-я вийшов з кабінету і направився до секретарки щоб запитати де кабінет Марка. Вона показала пальцем на двері,які були збоку.
Я ввічливо постукав і після дозволу зайшов. Марк не зразу зрозумів хто я.
-Доброго дня. Я Дейв,наречений Лілі.-протягнув руку для знайомства.
-Доброго дня,Дейв. І що вам потрібно? -протягнув він мені руку в знак знайомства.
-Я б хотів щоб ви не набридали моїй наречені. Вона хоче просто спокійно працювати,а через ті ваші почуття в неї починаються проблеми в колективі.-спокійно говорив я.
-Це вас не стосується. Ми дорослі люди і самі зможемо розібратися.
-Ще й як стосується. Вона моя наречена,скоро стане дружиною. І я не хочу щоб вона сумувала.

POV Лілі
Я ходила по кабінеті туди і сюди. Але знала що Дейв розмахуватися кулаками не буде. Тай взагалі не хотіла щоб він з ним говорив. Тому що я не люблю коли за мене хтось заступається. Я привикла свої проблеми вирішувати сама. Незабаром прийшов Дейв і сказав збиратися. Я пробувала його щось розпитати але він нормально не відповідав.
-Так,про що ви все таки говорили?-запитала я в ліфті.
-Я йому спокійно пояснив,щоб він до тебе не ліз. От і все.
-Ну добре.
Ми мовчки сіли в машину і Дейв запропонував поїхати в кафе. Я згодилася. Ми приїхали в наше кафе,де постоянно приїжджаємо.
-Я хотів би з тобою говорити.-сказав трішки серйозним голосом Дейв.
-Так,звісно. Щось трапилося?
-Ні,я просто хотів запитати чи думала щось після тої розмови в Італії.-його голос змінився. Видно було,що він переживає.
-Ну так. Я не могла зрозуміти,що я до тебе відчуваю. Тому це так на довго затягнулася.
-Якщо ти не може зараз відповісти,то дасиш відповідь пізніше.-наче не хотів почути моє рішення Дейв відмовляв мене.
-Ні,я хочу зараз дати тобі відповідь.-на що хлопець побілів,наче я сказала щось смішне.-Після того поцілунку я зрозуміла,що також закохалася в тебе.-на його лиці було видно посмішку і він зловив мене за руку.
-Я такий радий. Я обіцяю що ти будеш щаслива зі мною.