Ось воно,кохання

..цілує мене,так ніжно цілує. Серце почало дуже швидко битися,мурашки пройшлися по шкірі. Дейв схопив мене за талію і прижав мене до себе,а я лише піддавалася йому. Коли він зупинився я підняла свій погляд на нього. Ми стояли і лише дивилися один на одного,без лишніх слів. Але Дейв перервав ці дивоглядки.
-Лілі...-тихо промовив Дейв.-Я закохуюсь в тебе...Закохуюсь з божевільною швидкістю.
Я лише стояла і дивилася в його очі. Я була впевнена,що можу йому довіритися,але я не була впевнена чи я відчуваю те ж саме, що він.
-Лілі,я дам тобі час подумати. Якщо ти нічого не відчуваєш я зрозумію.-впевнено говорив Дейв і після цих слів вийшов з кімнати.
Я стояла так декілька хвилин,але дзвінок телефону зрушив мене з місця.
-Хто це так пізно?-запитала я сама себе.
Я взяла телефон,номер був не відомий. Я підняла трубку.
-Привіт Лілі.-голос був наче знайомий,але я не могла зрозуміти хто це.
-А хто це?-не впевнено запитала я.
-Не пам'ятаєш мене? Це Марк. -хлопець говорив так впевнено,що я й не знала що відповісти. В кімнату зайшов Дейв і подивився на мене здивованим поглядом.
-Що тобі потрібно?
-Я дізнався що ти в Італії. Давай завтра зустрінемося?
-Я не зможу. В мене з моїм нареченим плани на завтра.-впевнено почала говорити я.
-Нареченим?-я побачила що Дейв підходить до мене.
-Кохана,хто це дзвонить?-вирішив підіграти мені хлопець.
-Не дзвони мені більше.-я знову подивилася на Дейва і подякувала.
-Ти цей...Вибач мене.
-Лягаємо спати.-я вже лягла на ліжко щоб спати.
Дейв також ляг спиною до мене і ми заснули.

Коли я проснулася,Дейва не було в кімнаті. Я пішла в ванну,вдягнулася і вийшла з кімнати. В коридорі була Лауретта.
-Доброго ранку,а ти не знаєш де Дейв?
-Привіт,соня. Він зранку поїхав з Дареком на роботу,а тебе попросив не будити.-мило говорила Лауретта.
-Тоді добре,я піду також трішки попрацюю.
-Я скажу щоб тобі принесли каву в кімнату.
-Краще чаю.-я усміхнулася і пішла назад в свою кімнату.
В кімнаті застелила ліжко,взяла ноутбук і сіла за стіл. На телефон пришло повідомлення від Дарії.
-Привіт. Надіюся ти працюєш?
-Так.-відписала я і почала працювати.

За роботою я просиділа до самого вечора,поки не прийшов Дейв.
-Привіт.
-Привіт. Як день пройшов.-запитала я хлопця.
-Добре. А ти що робила?
-Я зробила вже всі свої справи. І тепер можу відпочивати.
-Молодець.-він мило посміхнувся і поцілував мене в щічку.
Через пів години ми спустилися на вечерю.
Ми поїли і тоді просто сиділи і говорили на різні теми.
-Коли плануєте одружитися?-запитав Дарек.
-Думаємо на наступний рік.-відповіла я,довго не думаючи.
-Я б не проти побувати на вашому весіллі. Повірте,ви так гарно дивитись.-як завжди мило говорила Лауретта.
-Дякуємо.
До мене позвонила Дарія і я відійшла щоб поговорити.
-Лілі. В нас все змінилося. Наш директор з розуму злетів.-чуть не кричала вона.
-Що сталося?
-Він хоче щоб завтра ми зробили фотосесію.
-Дарія,ти ж розумієш,що я не можу.
-Знаю. Але він не слухає. Лілі,він казав,що якщо завтра не буде фотосесії то він звільнить всіх хто до неї причетний.-я почала ходити туди і сюди.
-Давай так. Я зараз скину тобі всі матеріали. Ви готуйтесь до фотосесії,а я прилечу самим першим рейсом.
-Тримай мене в курсі
Я прибігла в гостинну і всі зразу зрозуміли,що щось сталося.
-Лілі,що таке? -тривожно запитав Дейв.
-Мені завтра треба бути в Німеччині на Дуже важливій фотосесії. Якщо я її не проведу мій директор звільнить мене і всіх людей,які мають до цього відношення.-в мене почалась паніка,сльози почали текти. Дейв підійшов і обійняв мене.
-Все буде добре,ми щось придумаємо.-шепотав він мені на вухо.
-Я зараз гляну коли найближчий рейс.-сказала Лауретта і взяла телефон в руки.
-Дейв,ти полетиш з нею. Не залишай її.-сказав Дарек.-Справи ще зможемо закінчити.
-Так,звісно.
-Через 3 години буде літак до Німеччини. І є ще білети.
-Тоді я біжу збирати речі і зараз поїдемо в аеропорт.