ДЖЕРОМ
Повірити не можу, що Беатріс хотіла вбити себе. Вона в моїх очах завжди була сильною, я навіть подумати не міг, що в неї, є такі думки.
- Потрібно шукати Бет, - Деніс не може знайти собі місця й ходить туди-сюди по моїй вітальні.
- До поліції не підеш, оскільки не минуло двох діб.
- Потрібно з'їздити в Аннесі, вона цілком ймовірно може бути там, - висловлюю свою думку. - Це її рідні края все ж таки.
- Ти розумієш, що так можна втратити цілий день? Бет, може бути досі десь у Парижі!
- Джеррі, в тебе хіба немає друзів в Аннесі? - Лінда зла на мене, через те, що я збрехав її про Беатріс. - Ти міг би попросити, щоб вони повідомили, якщо вона там.
- Гарна ідея.
Підводжуся з дивана й прямую на балкон, потрібно покурити й відпочити.
Викуривши цигарку й подзвонивши всім, кого я тільки знаю в Аннесі, я повернувся до квартири.
- Як тільки Беатріс з'явиться на горизонті, ми будемо про це знати.
- Чудово... тепер потрібно шукати її в межах Парижу.
- А ось це складніше. - сідаю назад на диван. - Париж в десятки разів більший за Аннесі.
- Зробимо так, - Деніс сідає поруч. - Я їду на роботу Бет, потім в її улюблені бари, а ти їдь туди, де я двічі врятував Бет.
- Це куди?
- Міст Альма, третій раз вона так само там була.
- Я поїхав, ключі залишаю вам. - немає часу на посиденьки.
З ночі минуло достатньо годин, вона вже може бути й... ні, вона жива і крапка. Я в житті собі не пробачу, якщо Беатріс постраждає через мене.
Сідаю за кермо й до мене підходить охоронець.
- Ви часом не з двісті дванадцятої квартири?
- Так, але давайте пізніше поговоримо, я дуже поспішаю, - заводжу двигун й рушаю в бік мосту.
Забув взяти номер цього Деніса, раптом він раніше за мене знайде Бет. Наскільки я пам'ятаю, то Деніс - колишній Беатріс, що зрадив її, а тепер вони друзі. Що такого сталося, що вони подружилися? Якщо я правильно зрозумів, то лист він забрав ще в Аннесі. Деніс розповів, що забрав Беатріс у той день до Парижу, вона була повністю п'яна, він не міг залишити дівчину в такому стані саму, тому приїхав на машині й увіз її до Парижу, в той день лист опинився в нього. Через цей дурний лист стільки проблем. Потрібно було знайти інший спосіб повідомити Бет, про свій план, тоді й проблем таких би не було.
Паркую авто біля мосту й виходжу. Паніка охоплює мене. Усвідомлення того, що Беатріс дійсно стояла тут й хотіла стрибнути у воду - лякають мене. Про що вона думала, коли стояла на краю? Чи було її страшно? Вона справді готова була стрибнути?
- Ти що робиш? - дідусь хапає мене за футболку й відтягує від краю. - Стрибати хочеш?
- Що? - озираюсь. - Ні... ні.. я шукаю дівчину.
- Дівчину? Вона хотіла померти?
- Так, вона.. - мені важко говорити про це.
- Юначе, щоб там не сталося, але тут її не було.
- Ви впевнені?
- Так, я караулю цей міс з вчорашнього вечора, тут нікого, хто хотів стрибнути, не було... шукай а іншому місці.
- Дякую, що сказали... дуже дякую!
Отже, Беатріс тут не було, а значить, вона може бути десь у барі або на роботі. Чому я не взяв номер Деніса?
Покружлявши довкола мосту та ближніх районах, я поїхав до будинку, можливо Деніс вже знайшов Беті. Дуже на це сподіваюся.
Припаркувавши авто я вийшов і згадав, що охоронець щось хотів мені сказати, тому пішов до його кімнати, постукав й почекав доки мені відчинять.
- Хлопець з двісті дванадцятої, - пропускає мене.
- Так, це я.
- Ваша сусідка з двісті одинадцятої..
- Ви бачили Беатріс? Вона зникала вночі.
- Чи бачив я її? - підходить до дверей й відчиняє їх. - Вона з другої ночі спить на моєму ліжку!
- Що? - заходжу до кімнати й помічаю дівчину, що мирно спить на ліжку й катається в ковдру. - Вона весь час спить?
- Так! Я вже почав хвилюватися, але вона дихай, тож не будив.
- Як вона тут опинилася?
- Вночі хотіла сісти за кермо нетверезою, тож я зупинив її, а вона пішла за мною й лягла спати тут, хоча я казав йти додому!
- Ви не уявляєте, як я вдячний вам!
В цей момент я був готовий розцілувати цього охоронця, він її янгол-охоронець.
- Да чого так, це моя робота.
Забравши дівчину з комори охоронця я відніс її до своєї квартири й вклав спати у ліжку. Ніколи не бачив, щоб хтось так міцно спав.
- Ходи сюди, - цілую Бет в чоло й виходжу з кімнати до Лінди, після чого відразу отримую ляпаса.
- Боляче!
- Я хіба вчила тебе так поводитися з дівчатами? Я завжди тобі казала захищати їх, а ти що наробив? Навіть вислухати не зміг!
- Я дуже жалкую про це, не потрібно мене бити! Я буду вибачатися перед Беатріс до тих пір, поки вона не пробачить мені.
- Я так хвилювалася, що з нею щось станеться, - сідаю на диван.
- Я також, я дуже сильно хвилювався.
- Вам залишилося лише поговорити спокійно, ви досі кохаєте один одного, одна єдина розмова може врятувати вас.
У квартиру роздається дзвінок і я йду відчиняти.
- Беатріс немає, ні на роботі, ні в барах! - Деніс залітає до моєї квартири.
- Я знайшов Бет.
- Чорт.. що? Знайшов? - підходить до мене. - Де вона?
- Спить у кімнаті, - хапає мене за комір. - Я нічого її не робив! - відпускає.
- Беатріс з ночі була у охоронця в кімнаті, - починає пояснювати Лінда. - Вона багато випила і той не дав її сісти за кермо, вона й заснула в його кімнаті.
- Вона в порядку?
- Так, можеш подивитися, але тихо!
Деніс причинив двері й поглянув на сплячу Беатріс, потім зачинив.
- Оскільки вона в порядку, я можу їхати до дружини, - стукає мене по спині. - Залишаю Бет на тебе.
- Залиш свій номер, раптом потрібно буде зв'язатися.
Швидкими рухами вводить свій номер.
- До зустрічі.
Прощається і йде геть. Ми залишаємося втрьох.
- Сестричко, їжа в холодильнику, номер доставки у телефоні, гроші на тумбі, тож я зі спокійною душею йду у кімнату до Бет.
- Я сплю на дивані? - киваю. - Дуже мило з твого боку, мій любий братику.
- На добраніч, - махаю і заходжу в кімнату.
Змінюю одяг на домашній, дістаю ще одну ковдру й лягаю на ліжко поруч з Беатріс. Я ледь не втратив її, але тепер вона поруч і я більше не відпущу її, хай як вона буде кричати й злитися на мене.
Обережно перекладаю Бет в свої обійми й вкриваю другою ковдрою.
- На добраніч, - цілую в щоку й заплющую очі.
Сьогодні я зрозумів, що мені варто навчитися слухати інших людей, а не тільки себе. Якби я вислухав Беатріс, то ми могли б вже давно помиритися, а якби послухав охоронця відразу, то не потрібно було б їхати на міст.
Вміння слухати інших - корисна навичка.