Вже за 10 хвилин ми були в лікарні і Лілі зразу ж повезли в операційну, а я сидів і чекав поки вийде лікар і скаже хорошу новину. Пройшла година, дві, я і не замітив як прийшов цей клятий Марк.
-Чого приперся?-підходячи до нього скрикнув я.
-Я поговорив з Сарою, вона жаліє про те, що скоїла.
-Ти здурів? Лілі зараз лежить на операційному столі, бориться зі смертю. І ти думаєш Сарі це так просто минеться? Вона сяде! І ти разом з нею.
-За що?
-Ти переслідував її! І це через тебе Сара це зробила.-я зі злості схопив його за футболку і притиснув до стіни.-Згинь з моїх очей!
Я його відпустив і він зразу ж пішов.
Операція тривала ще приблизно 3 години. Я ледь з розуму не зійшов за цей чай. Але в один момент виходить лікар.
-Лікарю, як вона? Я її чоловік.
-Було важко,але ми видалили пулю. Зараз треба лише терпіння. Будемо наглядати і думаємо за декілька днів вона вийде з коми.
-Коми?
-Так, але не хвилюйтеся, все вже позаду.
-Дякую лікарю. Можна зараз до неї?
-Ні. Їдьте додому, а завтра зранку думаю можна буде її відвідати.
Я поїхав додому. І хоч трішки заснув, але не надовго. Була вже 6 ранку і я вирішив повідомити батьків Лілі.
-Доброго ранку.
-Привіт, Дейв. Чому так рано дзвониш? - запитала мама Лілі.
-Ви тільки не хвилюйтесь, але Лілі в лікарні.
-Щоо?? Що сталося?
-В неї стріляли. Але вже все позаду.
-Я зараз буду в лікарні.
-Добре.
Я зібрався і поїхав в лікарню. Зразу ж направився до лікаря.
-Добрий ранок.
-Як добре що ви прийшли. Лілі відкрила очі швидше ніж ми думали. Але є одна проблема.
-Яка?
-Вона втратила дитину.
-Вона була вагітна?
-Так, і напевне сама не встигла дізнатись. Тому зараз їй нічого не говоріть.
-Тоді я піду до неї.
-Звісно.
Я зайшов в палату, Лілі спала, я приспів на крісло і зловив її за руку. Як тут вона зразу ж відкрила очі. Спочатку вона посміхнулася, а тоді з очей покотилися сльози. Я не розумів що коїться,тому просто поцілував її в чоло, без слів.
В один момент Лілі закрила очі. І комп'ютер почав пищати. Лікар забіг до палати і попросив вийти. В мене почалася паніка. Я не міг уявити життя без неї. Через хвилину приїхали її батьки і мама зразу ж почала плакати, тому що лікарі дуже довго не виходили і в голову лізли зовсім різні думки.
Через деякий час вийшов лікар. Я зразу ж підбіг до нього.
-Ну що? Все добре?
-Мої співчуття. Ми зробили все, що було в наших силах.-і пішов...
Батьки зразу ж почали плакати. А я... А я просто не міг повірити,що моя Лілі ось так просто мене покинула.
"Бережіть кожен момент свого життя, адже в одну секунду може обірватися все!"