Гороб'яче п?р'ячко [Passerine]

«Ти спізнився»

Вилбур кліпнув ще декілька разів, щоб зрозуміти його місцезнаходження: гладка мармурова підлога; чотири колони, які були зроблені у формі богів тримаючих дах; плющ розплітався по краю даху, неначе водоспад, закриваючи цю територію, як завіса, від саду. Це був тренувальний павільйон- персональне поле тренувань для його батька, де він намагався навчити свого сина фехтування, але це здавалося не виходило у Вилбура.

«Все добре сину», сказав батько, обробляючи поріз на нозі Вилбура, «королям не обов'язково знати,як битися. Для цього є армія», чоловік звучав сердито, але Вилбур якось знав, що це не за нього.

«Але ти знаєш як»,Вилбур насупився, він намагався стримати сльози коли той прикладав трави до його рани.

«Ну», сказав батько,«це інше».

«Як інше?»

«Просто інше», він закінчив, зав'язуючи бинти навколо ноги хлопця, посміхнувшись.

«Я скажу коли ти подорослішаєш».

Цього ніколи не сталося.

«Ну?» сказав Техноблейд, вказуючи на важку скриню в кутку зала. «Ми даремно маримо час, маленький принце, скоріше».

Вилбур знову кліпнув очима, «Вибачте, але як я...»

Техноблейд тихо дивився на хлопця, очікуючи на закінчення речення. «Його очі червоні»примітив Вилбур.
Він не пам'ятав, як він заснув, як прокинувся та як зустрів його викладача на першому уроці.

«Ну?» підштовхнув Техноблейд.

Вилбур похитав головою,«Нічого, нічого. Що ми ам... сьогодні вчимо?»

Техноблейд не вражено нахилив голову на бік. Його волосся було зав'язане у косу так міцно, що у Вилбура починала боліти голова від одного тільки погляду,

«Філза сказав, що ти лайно у фехтуванні».

Вилбур скривився від слів, підійшовши до скрині та присів на коліна перебираючи речі які в ній знаходились,
«Це один із способів сказати це», він взяв один із мечей та повернув його до Техноблейда,який теж взяв свій дерев'яний меч із рубіновим Інкрустованим хватом.

«Я доречі краще у далекобійній зброї, якщо вам було цікаво».

«Мені не цікаво», Техноблейд пирхнув,
«займай позицію».