«Це кінець» прошепотів Томмі.
Він схилився до свого брата, коли вони обидва дивилися на долину, на ворогів, що налітали на їхнє військо, як рій яструбів. Біль у його плечі тепер був далеким занепокоєнням.
Це не вб'є його, але він знав, що смерть прийде за ним, незважаючи ні на що.
«Ми облажалися»
Вилбур залишався нерухомим.
«Вилбур» Томмі звернувся до брата
«Ти знаєш, що я тебе люблю, правда?»
Король кинув на нього різкий погляд.
«Про що ти, в біса, говориш?» Томмі важко ковтнув, намагаючись - і йому не вдавалося - стримати сльози
«Я... я люблю тебе. Не думаю, що я коли-небудь це говорив, але це правда. Я подумав, якщо це мій останній шанс...»
«Це не останній шанс» різко сказав Вилбур, його очі потемніли. Він обернувся, обличчям до Техноблейда, який усе ще стояв між ними та таємничим солдатом.
«Техно!» Техно озирнувся на Вилбура зі зморщеним виразом. Він не дивився на Томмі.
«Пора» вигукнув Вилбур.
Якусь мить Техно лише дивився на нього, а потім повільно та свідомо кивнув.
«Мені шкода, Вилбуре»
«Що?» запитав Томмі, «про що ви говорите?»
Вилбур не відповів. Він навіть не слухав.
Томмі міг лише спостерігати, як Вилбур відчепив із свого боку дудливий ріг, механічно підніс його до губ, його очі були порожні й ні в що не дивилися.
«Вилбур? » благав Томмі, «Вилбуре, що відбувається...»
Вилбур засурмив у ріг.
Це наближається.
ВИ ЧИТА?ТЕ
Гороб'яче п?р'ячко [Passerine]
Fanfiction?Я зрозум?в. Ви почули, що ваше улюблене м?сто в б?д?, ? ви повернулися, але я не..я просто..чому ви не взяли мене з собою?? Ну ось катарсис, чи щось на те схоже, ?Я полював би на них разом з вами, тих людей, як? зруйнували ваше м?стечко. Я б п?дн...
![Гороб'яче п?р'ячко [Passerine]](https://img.wattpad.com/cover/314325168-64-k118582.jpg)