Гороб'яче п?р'ячко [Passerine]

Одного разу, Томмі застав Техно в тренувальному павільйоні зі срібним тризубом, якого Вилбур подарував йому кілька років тому. Техноблейд глянув на вираз обличчя Томмі й кинув йому спис, який стояв на одній із статуй. Без слів вони зайняли свої позиції в середині павільйону, оцінюючи один одного на мить, перш ніж кинутися в бій.

Після шести років під опікою Техно, Томмі міг протистояти лицарям, які були вдвічі старші та вищими за нього. Одного разу він навіть переміг Вилбура, хоча старший брат наполегливо стверджував, що він відігравав Томмі. Але він ніколи не перемагав Техно.

Томмі був упевнений, що навіть Вилбур, який довше тренувався з Техно, ніколи не перемагав їхнього викладача.
У похмурий момент в його житті, коли йому було тринадцять, Томмі зрештою зрозумів, що людина, проти якої вони билися, можливо, навіть не використовувала свою силу на повну.

Але зараз це не мало значення. Цього разу не йшлося про перемогу.

Томмі кинувся до Техно з пронизливим криком, звуком, що виходили із глибини його грудей. Техно досить легко відхилив його, але Томмі продовжив наступ, завдаючи удар за ударом, що розбивав зуби. Він продовжував кричати, кричав безглуздо, кричав на свого брата, на свого тата, на своє королівство, на самих богів. Він відчував, ніби його горло може розірватися будь якої миті.

Томмі вдалося відштовхнути Техно до однієї зі статуй, тієї, на якій протягом багатьох років були позначки зросту Томмі. Техно буркнув, коли Томмі тицьнув обухом¹ свого списа в груди Техно, а потім той у відповідь зачепив його древко² зубцями свого тризуба. Одним ривком Техно вирвав спис із рук Томмі. Воно впало на підлогу десь позаду хлопця, але це його не зупинило. Він стиснув кулаки й без розбору вдарив по Техно, його кістки пальців влучили в руку, ребро, ключицю.

Техно просто стояв, приймаючи все це на себе. Він дозволив Томмі спалити свій гнів до знемоги, без жодного слова протесту.

Коли Томмі впав на землю, здибаючись, спітнілий, Техно мовчки відклав свою зброю вбік і ліг поруч.

Вони провели півгодини просто так, дивлячись на дах, слухаючи, як повільно стихає важке дихання Томмі. Ніхто з них не промовив і слова. Тиша сама по собі була мовою, і Техно володів нею найбільш вільно.